Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 906/1209/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постанову Рівненського апеляційного господарського від 15.07.2014у справі№906/1209/13 господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 146594,95 дол. США, що еквівалентно 1171733,45 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.11.2013 у справі №906/1209/13 (суддя Вельмакіна Т.М.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі позивач/банк/скаржник) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі відповідач/ФОП ОСОБА_5); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 120 000,00 доларів США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 959 160,00 грн.; 17 017,38 доларів США заборгованості по відсотках, що еквівалентно 136 019,92 грн., 16 047,11 грн. пені за прострочення сплати по тілу кредиту, 8 433,78 грн. пені за прострочення сплати відсотків; крім того, згідно з вказаним рішенням, відмовлено у стягненні з відповідача пені у розмірі 32 889,49 грн. за прострочення сплати по тілу кредиту та пені у розмірі 19 183,14 грн. зі сплати відсотків.

Постановою Рівненського апеляційного господарського від 15.07.2014 (судді: Мамченко Ю.О., Дужич С.П., Савченко Г.І.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано частково та прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 42 406,9 доларів США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 339 959,35 грн.,19 763,17 грн. пені за прострочення сплати по тілу кредиту, 11 201,94 грн. пені за прострочення сплати відсотків; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати в частині відмови позивачу в стягненні з відповідача суми заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 120 000,00 доларів США, і в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_5 суми заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 120 000,00 доларів США, що еквівалентно 959 160,00 грн. по кредитному договору №Z012/110/518 від 25.07.2007.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню,враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 120 000,00 доларів США, що еквівалентно 959 160,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 17 017,38 доларів США, що еквівалентно 136 019,92 грн., пені за прострочення сплати кредиту у сумі 6 122,43 доларів США, що еквівалентно 48 936,60 грн., пені за прострочення сплати відсотків у сумі 3 455,14 доларів США, що еквівалентно 27 616,92 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач послався на те, що відповідачем, всупереч укладеного між ними кредитного договору №Z012/110/518 від 25.07.2007, постійно порушуються зобов'язання з повернення як кредитних коштів, так і відсотків за користування ними. Позивачем була направлена відповідачу вимога про повернення заборгованості за вказаним кредитним договором у загальній сумі 146 594,95 доларів США, що еквівалентно 1 171 733,45 грн., яка залишилась без задоволення з боку відповідача, що стало підставою для звернення до суду.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із їх обґрунтованості в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 120 000,00 доларів США, заборгованості по процентах у сумі 17 017,38 доларів США; що ж стосується розмірів пені, нарахованої як на заборгованість по тілу кредиту, так і на заборгованість по відсотках, то місцевий господарський суд, встановивши відсутність у кредитному договорі іншого періоду, ніж встановлено у ч. 6 ст. 232 ГК України (6 місяців), обмежив розрахунок пені шестимісячним строком, та задовольнив в цій частині позовні вимоги частково, а саме: 16 047,11 грн., що еквівалентно 2 007,65 доларів США (за прострочення сплати кредиту), замість 6 122,43 доларів США, що еквівалентно 48 936,60 грн., заявлених до стягнення банком, та 8 433,78 грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 1 055,15 доларів США, замість 3 455,14 доларів США, що еквівалентно 27 616,92 грн., заявлених позивачем до стягнення.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 42 406,9 доларів США, що еквівалентно 338 959, 35 грн., 19 763,17 грн. пені за прострочення сплати по тілу кредиту, що еквівалентно 2 472,56 доларів США, 11 201,94 грн. пені за прострочення сплати відсотків, що еквівалентно 1 401,47 доларів США, виходив із того, що, всупереч п. 7.4. кредитного договору, та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, позивач (банк) не направляв відповідачу вимогу про дострокове повернення суми кредиту, а тому, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення з боку позичальника (відповідача) прав кредитора, встановлених п. 7.4. кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та, відповідно, обов'язку дострокового повернення кредиту. Згідно з висновком судово-економічної експертизи №2638/14-45 від 27.06.2014, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, призначеної Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.02.2014 у даній справі, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 26.07.2007 по 19.07.2013 становить 42 406,90 доларів США (тіло кредиту) та 17 017,38 доларів США (заборгованість по відсоткам), які підлягають стягненню у судовому порядку. Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені з урахуванням висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2638/14-45 від 27.06.2014, та стягнуто 19 763,17 грн. пені за прострочення сплати тіла кредиту, що еквівалентно 2 472,56 доларів США та 11 201,94 грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 1 401,47 доларів США.

Як вказувалося вище, позивач (банк) звертаючись до суду касаційної інстанції, оскаржує постанову суду лише в частині скасування рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 120 000,00 доларів США (тіла кредиту) та прийняття в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача 42 406,9 доларів США (тіла кредиту). Враховуючи межі оскарження позивачем постанови суду апеляційної інстанції, касаційною інстанцією здійснюється перегляд судового рішення лише в оскаржуваній частині.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України унормовано, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 7.4. кредитного договору сторони узгодили, що кредитор (банк/позивач) має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником пп. 6.1., 6.3., 6.4., 6.6., 6.8., 6.9. даного договору.

Виходячи з наведених норм та умов договору, колегія суддів зазначає, що наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Стягуючи у судовому порядку з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 406,9 доларів США (тіло кредиту) за період з 26.07.2007 по 19.07.2013 та відсотків за користування кредитними коштами за вказаний період у сумі 17 017,38 доларів США, суд апеляційної інстанції тим самим підтвердив факт порушення відповідачем виконання умов кредитного договору з повернення кредитних коштів (тіла кредиту) та сплати відсотків за користування кредитними коштами, водночас за відсутності вимоги банку про дострокове повернення усієї суми заборгованості за кредитним договором суд апеляційної інстанції відмовив у повному стягнення суми заборгованості по тілу кредиту, заявленої до стягнення позивачем (120 000,00 доларів США).

В той же час, із таким погодитися суд касаційної інстанції не може, оскільки, в матеріалах справи міститься лист банку (том І, а.с. 16), яким банк, в тому числі, надав ФОП ОСОБА_5 30-денний строк з дня одержання вказаного попередження виконати зобов'язання перед банком та погасити заборгованість за кредитним договором, відсоткам та штрафними санкціями у повному обсязі (розрахунок заборгованості міститься у вказаному листі), а також попередив позичальника, що у разі невиконання вказаних вимог, матеріали щодо стягнення заборгованості будуть передані до суду.

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, п. 7.4. договору сторони передбачили право кредитора на вимогу дострокового погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках, встановлених цим договором, тобто встановили наслідки порушення виконання позичальником кредитного договору. Обмеження ж права кредитора на звернення до суду із відповідним позовом (вимогою) направленням додаткової вимоги до боржника, яка мала б передувати безпосередньому зверненню до суду із відповідним позовом, суперечило б ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 124 Конституції України).

Наведене слід вважати неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано не у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а саме: в частині встановлення розміру заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №Z012/110/518 від 25.07.2007, наслідком чого є скасування прийнятої судом апеляційної інстанції постанови у вказаній частині та прийняття нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 120 000,0 доларів США, що еквівалентно 959 160,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі №906/1209/13 скасувати в частині скасування рішення господарського суду Житомирської області від 12.11.2013 у справі № 906/1209/13 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 120 000,00 доларів США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 959 160,00 грн.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі №906/1209/13 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 42 406,9 доларів США., що еквівалентно 338 959,35 грн. заборгованості по тілу кредиту та 6 779,19 грн. судового збору

В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (11500, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (10014, Житомирська область, м. Житомир, Богунський р-н, площа Перемоги, буд. 10, код ЄДРПОУ 20404691) 120 000,00 доларів США, що еквівалентно 959 160,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 19 183,20 грн. судового збору .

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі №906/1209/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере